9 клас Фізичне виховання

грудня 19, 2020

23.12.2020

Тема: Баскетбол. Правила гри у баскетбол. Исторія.

Баскетбо́л (англ. basketball від basket — «кошик» і ball — «м'яч»; також заст., діал. кошикі́вка^[1]^[2]^[3] або коші́вка^[4]) — спортивна командна гра з м'ячем, який закидують руками в кільце із сіткою (кошик), закріпленою на щиті на висоті 3 метри 5 сантиметрів (10 футів) над майданчиком. Баскетбол є олімпійським видом спорту.

Грають дві команди по 5 осіб на майданчику 28×15 м. На коротких сторонах майданчика укріплені на щитах на висоті 305 см «кошики» — металеві кільця діаметром 45 см з мотузяною сіткою без дна. Переможцем визнається команда, якій вдалось більше число разів закинути м'яч у «кошик» супротивників. Тривалість гри — чотири періоди по 10 хвилин, з двохвилинними перервами між першою та другою і третьою й четвертою чвертями, та великою перервою у 15 хвилин між другим та третім періодом. В Національній баскетбольній Асоціації гра триває 48 хвилин і розбивається на 4 чверті.

Перший чоловічий чемпіонат світу проведено в 1950-у році, а в 1953-му — жіночий. У наші дні першості світу проводять кожні чотири роки. Найпрестижніші змагання серед збірних команд країн — Олімпійські ігри, Чемпіонат світу з баскетболу, а серед клубних — чемпіонат НБА та в Європі — Євроліга УЛЕБ, Єврокубок та Кубок виклику ФІБА.

Історія

Дослідники старовини давно запримітили, що людство, в різних кінцях світу та в різні часи, послуговувалося іграми та забавами з округлими предметами. Якщо для дітей то була чи не єдина забавка, то для дорослих це перетворювалося в певний символічний ритуал.І лише з початків ХХ століття людська цивілізація почала використовувати ігри як розвагу для вдосконалення свого тіла та своєї фізичної форми, а потім це перетворилося у спортивні змагання, як на аматорському рівні так і на професійному.

Передісторія

Історики, завдяки віднайденим артефактам та історичним манускриптам, запримітили, стародавні ігри з м'ячем перетворилися в атрибут ініціацій (присвят), танців, свят, ставши ритуальними атлетичними іграми.

Так найдавніші згадки про гру в м'яча, схожу на баскетбол, віднаходять в записах індіанських народностей Мексики і Центральної Америки і відноситься до 1500 року до нашої ери. Тлатчлі — культові ігрища, що проводилися на спеціально обладнаних стадіонах «тлахос» (залишки яких збереглися до наших днів), цей майданчик для гри, прямокутної форми, був оточений високими стінами (3-4 м) з трибунами для глядачів, а двом командам доводилося влучити каучуковим м'ячем в кільце суперників, яке було вертикально закріплене в середині короткої сторони майданчика^[8]. Плем'я мая грало в гру Пок-та-пок, яка за змістом нагадувала ацтекську.

Сучасні хроніки відмічають, що в подальші часи з'явилися інші, нові ігри з м'ячем, деякими елементами схожі на сучасний баскетбол: в Спарті грали в Епіскірус, в Стародавньому Римі в Харпастум, в Італії в Кальчо. Деякі ігри були привезені емігрантами до Північної Америки. Так французька гра VII—VIII століть Шуляж стала популярна у Флориді: гравці встановлювалися жердини з обручами на якомусь підвищенні і команди прагнули вразити ціль якомога більше разів, закидуючи туди округлого камінця чи зшитого з кусочків шкіри м'яча. Відома ще англійська гра Качка на камені: коли на великий камінь ставили якусь мішень і кидали в неї каміння. Вигравав, природно, найвлучніший